ТВДС5

48-й Всесвітній день молитви за покликання

PLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVE
 

15 травня 2011, четверта неділя після Пасхи

Тема: «Запропонувати покликання в місцевій Церкві»

Дорогі братії і сестри!

11051348-ий Всесвітній день молитви за покликання, який відзначатиметься 15 травня 2011 року, є запрошенням відреагувати на тему: «запропонувати покликання в місцевій Церкві». Сімдесят років тому Папа Пій XII започаткував Папську Справу Священичих Покликань. Згодом аналогічні установи, які очолюють світські та духовні особи, були створені єпископами в багатьох єпархіях. Це була відповідь на заклик Доброго Пастиря, Який, «бачивши юрми народу, змилосердився над ними, бо вони були стомлені й прибиті, немов ті вівці, що не мають пастуха» і сказав: «Жнива великі та робітників мало. Просіть, отже, Господаря жнив, щоб вислав робітників на Свої жнива» (Мт. 9, 36-38).

Мистецтво покликання і сприяння покликань знаходимо на сторінках Євангелія, де Ісус закликає Своїх учнів йти за Ним, а також навчає їх з любов'ю та турботою. Особливої уваги заслуговує те, як Ісус закликав Своїх найближчих співробітників до проголошення Царства Божого (пор. Лк. 10, 9). Перш за все, очевидно, Він молився за них: перш ніж Ісус їх покликав, Він провів ніч на самоті, в молитві, будучи послушним волі Отця (пор. Лк. 6, 12) та підносячись внутрішньо над щоденними справами. Покликання учнів народжується саме з цієї інтимної розмови Ісуса з Отцем. Покликання до священства та богопосвяченого життя є перш за все плодом постійного спілкування із живим Богом, а також плодом постійної молитви до «Господаря жнив» в парафіяльних спільнотах, в християнських родинах та осередках з особливою місією молитви за покликання.

На початку своєї публічної діяльності, Господь покликав деяких рибалок, які працювали на берегах Галилейського моря: «Ідіть за Мною, Я вас зроблю рибалками людей» (Мт. 4, 19). Він об'явив їм Свою спасенну місію за допомогою численних «знаків», які вказували на Його любов до людей і дар милосердя від Отця. Він підготував їх словом і життям, щоб вони були готовими продовжувати Його спасенну місію. Нарешті, «знаючи, що вибила Його година переходу з цього світу до Отця» (Йо. 13, 1), залишив їм пам'ятку про Свою смерть і воскресіння, а до того, поки був узятий на небо, Він послав їх по всьому світу з настановою: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи» (Мт. 28, 19).

Це пропозиція, яка спонукає та захоплює тих, до кого звертається Ісус: «Ідіть за Мною». Він запрошує їх до дружби з Ним, прислухатися до Його слів і жити разом з Ним. Він навчає їх цілковитої самопожертви Богові й турботи про розвиток Царства Божого відповідно до законів Євангелія: «Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йо. 12, 24). Ісус запрошує учнів звільнитися від обмежень їхньої волі, від їхніх ідеї самореалізації та зануритися у волю Когось іншого, у волю Бога, та дозволити їй провадити їх. Це допомагає їм досягати братерства, що випливає із загальної приналежності до Бога (пор. Мт. 12, 49-5О), яка стає вирізняючою рисою спільноти Ісуса: «З того усі спізнають, що Мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 35).

Не меншим викликом є слідування за Христом також й сьогодні. Це означає, дивлячись на Ісуса, пізнавати Його зблизька, вслухатися в Його Слово та зустрічатися з Ним в Святих Тайнах, пристосовуючи свою волю з Його волею. Це є справжньою школою для всіх, хто готується до священичого служіння чи богопосвяченого життя, під керівництвом компетентної церковної влади. Бог не перестає закликати на кожному етапі життя взяти участь в Його місії та служити Церкві через сан священства і богопосвячене життя, а Церква «має оберігати цей дар, цінувати його і плекати. Церква відповідає за народження і дозрівання священичих покликань» (Іван Павло II, Післясинодальне апостольське повчання Pastores dabo vobis, 41). Особливо тепер, коли голос Господа, здається, заглушується «іншими голосами», а пропозиція йти за Ним і жертвувати Йому своє життя може здатися занадто складною, кожна християнська спільнота, кожен віруючий мають свідоме завдання - сприяти покликанням. Важливо, щоб заохочувати і підтримувати тих, які виявляють явні ознаки покликання до священства чи монашого стану, щоб вони відчували підтримку всієї спільноти, кажучи «так» Богові й Церкві. Я заохочую їх тими самими словами, з якими я звернувся до тих, які вже вступили до семінарії: «Ви добре зробили. Люди завжди потребуватимуть Бога, навіть в епоху домінування техніки та глобалізації у всьому світі: Бога, Який об'явився в Ісусі Христі й зближує нас у Вселенській Церкві, щоб ми з Ним і за Його посередництвом навчалися правдивого життя, щоб ми згадували і застосовували критерії істинної людяності» (Лист до семінаристів, 18 жовтня 2010 року).

Потрібно, щоб кожна місцева Церква стала чутливішою та уважнішою до душпастириства покликань, виховуючи їх на різних рівнях: в родинах, парафіях, товариствах, а особливо молодих людей, хлопців і дівчат - як це робив Ісус зі Своїми учнями - для зросту правдивої та сердечної дружби з Господом, що зміцнюється особистою і літургійною молитвою. Місцева Церква має навчати уважного та плідного слухання Божого Слова через поглиблення розуміння Святого Письма, а також показувати, що сповнення Божої волі не анулює, ані не знищує людину, але допомагає їй відкрити глибокі істини про себе як також керуватися самовідданістю та братерством у стосунках з іншими людьми, тому що тільки відкриваючись на Божу любов можна знайти справжню радість і повну реалізацію своїх сподівань. «Пропонувати покликання в місцевій Церкві» означає мати відвагу, щоб визначати - за посередництвом уважного та адекватного душпастирства покликань - цей нелегкий шлях наслідування Христа, який має глибокий сенс і може охопити все життя людини.

Я звертаюся зокрема до вас, мої дорогі брати єпископи. Для того, щоб надати вашому служінню спасіння в Христі стійкості та росту, важливо, щоб ви якнайбільше плекали «священичі й чернечі покликання, маючи окреме старання про покликання місійні» (Другий Ватиканський Собор, Декрет про пастирський уряд єпископів у Церкві Christus Dominus, 15)- Господь потребує вашої співпраці, щоб Його заклик сягнув сердець тих, кого Він вибрав. Піклуйтеся про правильний вибір єпархіальних керівників для осередків покликань, бо такі осередки є цінним інструментом для сприяння та організації душпастирства покликань та молитви, яка підтримує їх і забезпечує ефективність. Хочу нагадати вам, дорогі брати єпископи, про турботу Церкви про належний розподіл священиків у світі. Ваша підтримка для єпархій, в яких є мало покликань, стає Божим благословенням для ваших спільнот, а для вірних є свідченням священичого служіння, яке щедро відкривається на потреби всієї Церкви.

Другий Ватиканський Собор відверто нагадав, що «обов'язок сприяння покликанням належить до всієї християнської громади, яка повинна це здійснювати передовсім життям вповні християнським» (Декрет про священицький вишкіл Optatam totius, 2). Насамперед, я хочу скерувати своє братерське привітання, а також слова заохочення всім тим, хто по-різному співпрацюють з священиками на парафіях. Я звертаюся особливо до тих, хто може зробити свій внесок до душпастирства покликань: священиків, родин, катехитів, аніматорів. Священикам я рекомендую, щоб вони завжди могли свідчити про єдність з єпископом та братами священиками, щоб створювати відповідне середовище для нових священичих покликань. Родини хай будуть «оживлені духом віри, любови і побожности» (ibid.), здатними допомогти синам і донькам у великодушному прийнятті покликання до священства чи богопосвяченого життя. Катехити та аніматори в католицьких товариствах та церковних рухах, усвідомлюючи свою освітню місію, нехай стараються «так вишколювати повірену собі молодь, щоб могла вона пізнати своє Боже покликання та піти за Ним» (ibid.).

Дорогі брати і сестри, ваша участь у заохоченні та піклуванні про покликання має певне значення та душпастирську ефективність тоді, коли здійснюється в єдності Церкви і коли вона спрямована на сопричасне служіння. Саме тому кожен прояв життя церковної спільноти - катехизація, освітні зустрічі, літургійна молитва, паломництво до святинь - є цінною можливістю для того, щоб пробудити у Божому народі, особливо в дітей та підлітків, почуття приналежності до Церкви, також почуття відповідальності за відповідь на отримане покликання до священства чи богопосвяченого життя, що є свідомою і невимушеного.

Здатність піклуватися про покликання є характерною ознакою життєздатності місцевої Церкви. Довірливо і витривало просімо допомоги в Пречистої Діви Марії, щоб за зразком її прийняття Божого плану спасіння, а також силою її заступництва в кожній спільноті зростала готовність сказати «так» Богові, Який безперестанно закликає нових робітників на Свої жнива. З цим побажанням, я сердечно уділяю всім моє апостольське благословення.

ВЕНЕДИКТ XVI

 Джерело: Дивенсвіт

 
float
© 2008 - 2016. Тернопільська Вища Духовна Семінарія. Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволено при умові обов'язкового вказання активного гіперпосилання на джерело.
Прес-служба ТВДС не завжди поділяє думку авторів публікацій.

Warning: Use of undefined constant COP_JOOMLA - assumed 'COP_JOOMLA' (this will throw an Error in a future version of PHP) in /home/tvds/public_html/modules/mod_ext_custom/mod_ext_custom.php on line 26

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

Please publish modules in offcanvas position.