|
Ми ще живі, і нас вже немає |
|
Написав Прес-служба ТВДС
|
|
Вівторок, 17 березня 2009, 18:07 |
|
Мені 18 років. Ось вже два роки, як я хвора на СНІД. У лікарні я не одна, тут у мене такі ж подруги і друзі. Тепер на все дивлюся інакше, ніж раніше. Навіщо ви, дорослі, нас, своїх дітей, під «танк» кинули? Навіщо зім'яли сексом, порнографією, наркотиками!.. Ви, ви винні в наших хворобах і наших смертях! Вам хотілось розкутості, розслаблення, свободи. Ви розвели «блакитних», проповідуєте вільні зв'язки... Ви лелієте все це, задовольняєте свою біснуватість. А ми вмираємо!
Ми повільно вмираємо, і не треба брехати, що нічого з нами не трапилося, що ми житимемо. У нас не буде любові, не буде сімей, ми не народимо дітей. Ви розумієте, що відбувається з нами, з поколінням, яке прийшло після вас?!
|
|
|
Написав Прес-служба ТВДС
|
|
Середа, 04 березня 2009, 10:57 |
|
Звичайно я не розповідаю свої сни іншим людям, але я хотів би поділитися з вами одним незвичайним сном, який мені один раз приснився.
Як християни ми добре «знаємо» такі речі як «Бог любить мене» і «Христос умер за грішників». Ми чули про це багато разів, але пил звичного може затемнити велич і глибину цих простих істин. Ми повинні здути з них пил і нагадати самим собі – яку життєву силу вони в собі несуть.
Сон, що мені приснився в сіру, холодну ніч як би підбив підсумок тому,що Ісус зробив для мене і для вас.
Я хочу розповісти цей сон, тому що нам потрібно завжди пам’ятати про Божу благодать.
|
|
Написав Прес-служба ТВДС
|
|
Понеділок, 09 лютого 2009, 22:09 |
|
Давним-давно в Іспанії жили брати-близнюки, Луїс і Себастьян. Батьки хлопчиків померли, залишивши їм невелику спадщину. Хлопці жили вдвох у своєму старому будинку. Зовні вони були так схожі один на одного, що ніхто у всьому місті не міг їх розрізнити, але за характером вони були різними.
Час йшов, хлопчики росли, і відмінність їхніх характерів ставала все помітніша. Себастьян навчився гарному ремеслу; він був добрим, стриманим, працьовитим. Ніхто не міг би сказати поганого слова про нього. Луїс же ріс ледарем і не бажав працювати - він нічим не займався, крім розваг. Щовечора пиячив, грав у карти і звичайно повертався лише під ранок.
|
|
Написав Прес-служба ТВДС
|
|
Субота, 20 грудня 2008, 21:38 |
|
Свята – це час, коли радіють всі. Свята – це час, коли дарують і отримують подарунки.
Пам’ятаєте, як ми колись з нетерпінням чекали приходу свята і як чекали Миколая, і як разом зі всіма своїми рідними в радості святкували Різдво… Пахнуть смачні страви, всім так добре в родинному колі. І здається, не існує дорослих проблем! Ми дивимося на світ очима дитини…
Тепер ми вже знаємо всі проблеми і клопоти дорослого життя, вже трохи інакше дивимось на все, в тому числі і на свята. Та все ж… В серці кожного з нас залишилося щось з дитинства.
|
|
Написав Прес-служба ТВДС
|
|
Понеділок, 27 жовтня 2008, 13:45 |
|
Важко бути священиком, бо завжди не так, як слiд...
Коли він ходить у капелюсі – кажуть: “Вже у такому не ходять”.
Коли одягне берет – кажуть: “Хворий на сучасність”.
Коли має полатаний підрясник, тоді: “Прикидається бідняком”.
Коли одягнеться пристойно – будуть звертати увагу, що дуже елегантний.
Коли гарно виглядає, то: “Йому вже дуже добре, коли всім зле...”
|
|
|
|
|
|