Lofoos

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТь

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТРІАРХА ЙОСИФА СЛІПОГО

PLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVEPLG_VOTE_STAR_INACTIVE
 

ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ПАТРІАРХА ЙОСИФА СЛІПОГО

 

Томашевський Микола Зенонович

Студент Тернопільської вищої духовної семінарії

імені Патріарха Йосифа Сліпого, 4 курс

Тел: +380505142311

ciriosa09@mail.ru

 

Йосиф Сліпий – велична постать нашої новітньої церковної історії і загалом в історії українського народу. А отже, цілком зрозуміло, що національні мотиви переважають у його богословській і літературній спадщині. У царині науки його називали українським Томою Аквінським. Він наголошував, що «наука і віра є двома крилами людського духа».

Після повернення до Львова у 1921 році Кир Йосифа   важливим кроком у згуртуванні науковців було створення Богословського Наукового Товариства 1922р. Діяльність у БНТ Йосиф Сліпий починав як член Ради, організатор будівництва і директор бібліотеки 1923-1926рр. Після реорганізації Товариства, починаючи з 1926 року, обирався його головою. БНТ було першим Українським Товариством, офіційно визнаним польською владою. Весь цей час Йосиф Сліпий був незмінним редактором журналу «Богословія» і всіх його видань. Під його керівництвом вийшло 20 томів «Богословія» та 45 наукових праць окремим виданням. Про якість публікації свідчать фахові рецензії в провідних українських, австрійських, англійських, бельгійських, італійських, німецьких, французьких, польських, білоруських, чеських та хорватських періодичних виданнях. Таке визнання в широких наукових колах сприяло врешті становленню української богословської школи. Однак справжньою науковою лабораторією, яка поєднувала науку і практику, повинен був стати університет. Через антиукраїнську політику польського уряду це питання не вирішувалося. Таємний Львівський університет, що виник внаслідок зусиль кращих представників української наукової інтелігенції в 1921 році, через 5 років припинив своє існування. Тільки після укладення конкордату між Польщею і Апостольським Престолом у 1925 році для Української Греко-Католицької Церкви виникли сприятливі умови для організації Богословської Академії. На 35-ій конференції єпископів від 08. 05. 1925 року було прийнято рішення розпочати підготовчу роботу щодо створення католицького університету.[1, с.107]

У 1926 році 34-літній – виховник і професор догматики о. д-р Йосиф Сліпий стає Ректором Львівської Духовної Семінарії.

Треба сказати, що о. Ректор, як керівник Семінарії, був дуже вимогливий і строгий щодо дотримання всіх правил Семінарії. О. Йосиф, хоч як твердою рукою тримав усю інституцію, Духовну Семінарію, ставлячи високі вимоги до себе самого і до всіх, якими з доручення Церкви керував, заслужив собі ім’я «Татуньо». Тому о. д-р Сліпий увійде в історію Української Католицької Церкви не тільки як один з найбільших Митрополитів і вчених богословів, а також як один із найкращих виховників молодого покоління священства. [1, с. 437]

Ставши Ректором Семінарії, о. Йосиф автоматично перебрав і провід над Богословським факультетом. Блаженніший мріяв, щоб піднести рівень Духовної Семінарії у Львові на зразок славних Богословських Академій-Університетів і за благословенням Митрополита Андрея переорганізував Духовну Семінарію, зладив окремі статути і видав їх друком, а 22 лютого 1929 року Митрополит Андрей, користуючись своїми історичними правами, окремою Грамотою оснував Богословську Академію. А от 6 жовтня 1929 року вона була офіційно відкрита. 28 лютого 1928 року Митрополит Андрей призначив Йосифа Сліпого на посаду Ректора Академії. Блаженніший високо підніс рівень Богословської Академії, згуртував найкращі наукові сили, не тільки між духовними, але й між світськими вченими. Він зробив її інституцією всенародного значення. Вона була першим кроком на шляху до відродження Українських високих шкіл і Українських університетів в Україні і на поселеннях. [3, с. 26-27]

У Вступі до Статутів Академії о. Ректор написав: «Церква потребує не лише святих, але й учених священиків»

Як засновник і організатор багатьох наукових студій Йосиф Сліпий велику увагу приділив формуванню фондів бібліотеки, започаткував збір стародруків. Він вважав, що «необхідно переглянути всі церковні і парафіяльні бібліотеки, в яких ще криються нераз великі цінності, заховані в воєннім лихолітті, а які Товариство безумовно мусить стягнути і врятувати перед загибеллю». З цією метою він особисто відвідав близько 30-ти церков. У бібліотеці Товариства в 1925р. налічувалось 1040 томів, 32 стародруки і 10 рукописів, а через 10 років їх кількість осягла 11109 томів, 143 рукописів і 172 стародруки. Таким чином була створена найбільша у Львові бібліотека. За його сприяння були встановленні тісні зв’язки та книгообмін з численними видавництвами та установами не тільки українськими, але й зарубіжними. Література надходила з Варшави, Любліна, Кракова, Берліна, Дюссельдорфа, Риму, Загреба та інших міст. Викладачі Академії брали активну участь у міжнародних з’їздах, конференціях, виступали організаторами і співзасновниками різноманітних товариств, були авторами ґрунтовних досліджень. За короткий період їхні наукові здобутки стали відомими в Галичині та за її межами. Популяризації української науки сприяли не тільки особисті зв’язки серед науковців, але й потужна видавнича база, яка створювалася за безпосередньої участі Йосифа Сліпого. Наукова спадщина Йосифа Сліпого включає понад 100 робіт. Це догматичні дослідження, розвідки на богословсько-історичні, обрядово-літургічні та аскетичні теми; реферати-доповіді, виголошені на заїздах, конференціях, звіти й промови, численні пастирські листи  тощо. Практично всі праці Йосифа Сліпого мають екуменічне спрямування. Єдність культур Сходу і Заходу розглядалася ним як необхідна умова розвитку християнської цивілізації. [2, с. 113-114]

У 30-х роках 20 століття Йосиф Сліпий здійснює кілька паломницьких подорожей. Враження від них знайшли відтворення у подорожніх записах, надрукованих на сторінках журналу «Нива». Літературні твори «Паломництво до Святої Землі» 1935р., «Подорож до Англії» 1936р., «Подорож по Сицилії» 1937р. вийшли окремими книжковими виданнями. [2, с. 94]

У Львівському журналі «Дзвони» 1935р. з’являється стаття Йосифа Сліпого-Коберницького «Віра і Наука», де автор, розглядаючи таїну людського мислення, доходить висновку, що «Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, це віра і наука». [2, с. 96]

Тому з усього вищесказаного випливає, що Кардинал Йосиф є не тільки глибоко вченою людиною, але і глибоко побожною. Він володів майже всіма світовими мовами включно із добрим знанням англійської. Це була людина великих і творчих ідей, а також чудовим та знаменитим організатором.

Український Католицький Університет в Римі та монастир Студитів

Приїхавши до Риму в лютому 1963р. Блаженніший Патріарх Йосиф, маючи намір оснувати Український Католицький Університет(як продовження Львівської Богословської Академії) і оснувати монастир для Студитів, почав шукати відповідного об’єкту. Оглянув понад 30 будинків в різних місцях Риму і коло Риму та й на монастир для Студитів вважав найбільш відповідним об’єкт над Албанським озером недалеко Риму в громаді Гроттаферрата(вія де Лягі, 19) – двоповерховий дім з каплицею і великим городом. Перед тим – це був новіціятський дім французького згромадження Маріяністів. Контракт підписано в 1964 році. Чин Маріяністів продав цей дім Блаженнішому по зниженій ціні(250000000 – двісті п’ятдесят мільйонів іт. лір, 1 дол. = 620 іт. лір) з двох мотивів: він служитиме далі як монастир, і з огляду на особу Блаженнішого. Він набув найперше монастир для Студитів, бо на це він мав спадок о. Кирила Королевського(який помер в 1957р. і саме на таку ціль цей свій спадок залишив) 187 000000 лір, а решту Блаженніший доложив своїх грошей, що їх він одержав від різних добродіїв українців і не українців, по своїм визволенні. Тоді негайно почав шукати об’єкту для Українського Католицького Університету ту і найперше звертався до тодішніх власників колегії і церкви святих Сергія і Вакхи, з якими злучені наші давні традиції від 1639 року, тобто до Бразильських Єзуїтів, щоб йому відпродали, але вони відповіли, що їм потрібно. Важко було знайти відповідний об’єкт на Український Католицький Університет, тому Блаженніший Йосиф купив півтора гектара площі від «Фондіярія Романа» в сусідстві Української Папської Малої Семінарії, при вія Боччея,480. В 1964 році розпочато будову УКУ(інж. Балі), а з академічним роком 1966 в новому будинку УКУ замешкали: деякі професори, студенти і сестри Василіянки. Посвячення нової будівлі довершили Блаженніший Йосиф і Архиєпископ Іван Бучко 2 жовтня 1966 року. [4, с. 74-75]

Над входом до УКУ в Римі, що збудований біля собору, викарбуване його гасло «Любов до науки собирає у розсіянні сущих»

Від 1969 року започатковано літні університетські курси, і було їх кільканадцять до 1982 року. В тих курсах брало участь 30-50 студентів з діаспори. А від 1992 року приїжджають курсанти з України. Вони мають змогу пізнавати культурний зв’язок з греко-римським світом, з християнським Римом, з Італією, з Відродженням,   з Бароко і з іншими культурними струями, які в Римі нуртували, розвивались. Під час кожного курсу була одноденна поїздка до Ассижі і Помпеї, до Флоренції – «королеви християнського мистецтва» і так, як казав одного разу Блаженніший Йосиф «Скільки разів я вже тут був, і кожний раз бачу ще щось нового». Кожний курс кінчався зустріччю, під час загальної аудієнції, з Вселенським Архієреєм.  Ці зустрічі наближували українську студентську молодь до поучень Христового Намісника і поширювали Його науки серед українського народу. При УКУ є бібліотека, музей і архів. Зокрема архів – це осередок документації про Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого і збирає не тільки його документи і праці, але і також всі видання і публікації, зв’язані з його особою і діяльністю. 412 томів,  вже оправлених, обнімають документи до 1975 року, а наступних 13 000 документів чекають оправи. [4, с. 79]

«Його завданням є, - писав Блаженніший в Грамоті оснування Українського Католицького Університету, - розвивати українську науку, зосереджувати наукову творчість, підготовляти молодь до наукової і народної праці та водночас і творити для неї моральну основу, оголошену Католицькою Церквою. Зокрема, завданням Університету є пізнавати минуле українського народу, його християнський світогляд і світогляд цілого Сходу, до якого він належить, зібрати й закріпити це знання в книгах, які у вияві наукової творчості і невмируще свідоцтво українського генія науки натхненне Святим Духом. Український Католицький Університет має завдання згуртувати розсіяних і розбитих українських католицьких науковців по цілому світі та з’єднати їх наукову творчість у виданнях Університету. Він має координувати і організувати дослідні зусилля багатьох наших вчених, світських і духовних, та стати творчою кузнею духа і інтелектуальної праці. Він має творити нові вартості  в царинах богословії, філософії, суспільних наук, літератури, мистецтва та інших наук». [3, с. 29]

Для своєї Церкви, а тим самим для свого народу Блаженніший Патріарх Йосиф старався використати останні роки свого життя, щоб зробити якнайбільше. Попри організацію Українського Католицького Університету в Римі, він старався використати науковий потенціал по всіх українських поселеннях, і тому за його ініціативою були створені Філії Українського Католицького Університету в Буенос-Айресі в Аргентині, у Лондоні в Англії та в Чикаго і Філадельфії в Сполучених Штатах Америки. Були спроби створити філію також у Нью-Йорку, але тут існували вже дві наукові інституції – Наукове Товариство ім. Шевченка та Вільна Академія Наук(УВАН), і тому тут такої конечності не було. Очевидно, що Рим став основним центром наукової діяльності УКУ, як видавничої, так і навчальної. До Риму зголошувались кандидати до духовного стану,  які вчились в УКУ, а також у папських університетах. Блаженніший своїм організаційним хистом та невичерпною енергією дбав, щоб праця УКУ приносила користь для Церкви і народу. Тому заохочував професорів до писання праць і старався їх друкувати у виданнях УКУ з візією, що вони будуть корисними, коли впаде безбожницька влада в Україні і ці праці по служать відродженню християнського духа нації. Через те Блаженніший старався видавати більше копій кожної праці: ці видання у слушний час будуть потрібні Українській Церкві і народові в Україні. Попри оригінальні твори вчених з діаспори, Блаженніший також перевидав деякі твори, що були друковані у виданнях Богословської Академії у Львові та Богословського Наукового Товариства. Ці твори за своїм змістом для української богословської науки актуальні і під сучасну пору. У серії «Документів» Український Католицький Університет ім. Климента Папи видав 15 томів «Монумента Україне Гісторіка», які старанням Слуги Божого Митрополита  Кир Андрея були зібрані до 1939 року і доповнені вже старанням Патріарха Йосифа після його приїзду зі заслання до Риму. В серії «Документів» видано також «Твори» Блаженнішого Патріарха Йосифа, яких надруковано також 15 томів. У «Монументах» збереглися вартісні документи з історії нашої Церкви та нашого народу, які існують у Ватиканських Архівах. Багато з тих документів видав о. Атаназій Великий, ЧСВВ, який довгі роки досліджував Ватиканські Архіви і видав їх у серії «Записок Чину Святого Василія Великого». Видання документів із Ватиканських Архівів – це велика праця і користь для нашої історичної науки. І за це вдячна пам’ять залишиться по Слузі Божому Митрополитові Кир Андреєві Шептицькому, що започаткував цю справу, і його наслідникові Патріархові Кир Йосифові Сліпому, який подбав про видання цих документів. Видання «Творів» самого Блаженнішого Патріарха Йосифа Сліпого дає нам змогу пізнати багатогранну працю цілого життя цього нашого великого Богослова, невтомного і героїчного оборонця прав своєї Церкви і Народу серед найтяжчих обставин гоніння в часі воєнного лихоліття чужої займанщини. Попри видання праць УКУ, Блаженніший Кир Йосиф відновив у 1963 році часопис «Богословію», який він у 1923 році заснував та безперервно до 1939 року видавав. Також почав видавати «Благовісник»: спершу «Верховного Архієпископа Візантійського – Українського», згодом цей часопис виходив під назвою «Благовісник Патріарха Києво-Галицького і Всієї Руси» - після прийняття титулу «ПАТРІАРХ» В 1975 році. У «Благовіснику» поміщено папські документи, Звідомлення з нарад Синодів Укр. Католицької Церкви, проповіді, Послання і проповіді самого Патріарха і Кардинала Йосифа. З ініціативи Блаженнішого виходили «Вісті з Риму», які подавали поточну інформацію з життя нашої Церкви в діаспорі. Кардинал Йосиф відновив літературно-науковий журнал «Дзвони», що виходив як видання УКУ ім. св. Климента Папи. Головним редактором був відомий католицький діяч д-р Богдан Лончина. Старанням Блаженнішого Патріарха Йосифа священниче Товариство св. Андрея знову почало видавати церковно-суспільний журнал «Нива»( з липня 1975р.), що перестав виходити в 1939 році після окупації Галичини більшовиками. Усі ці видання, які започаткував чи відновив Блаженніший Патріарх Йосиф після свого визволення з більшовицької каторги, мають велике значення для нашої церковної історії та й загалом для християнської культури нашого народу. [1, с. 393-394]

Свята Софія – Релігійне Товариство Українців Католиків в Римі та США

Заходами і стараннями Блаженнішого Патріарха Йосифа перше постало Товариство «Свята Софія» для українців католиків з осідком в Римі в 1970 році. Товариство це є морально-правною особою, визнане Апостольським Престолом(згідно з нормою Канону 100684 кодексу канонічного права) і урядом Італійської Республіки, себто окремим декретом президента з 12 вересня 1972 року. Того роду товариство було потрібне, щоби дати легальну базу та постійне матеріальне забезпечення для УКУ й патріарших надбань і інституцій в Римі. Блаженніший Патріарх Йосиф клав колосальну вагу на науку і від початку свого звільнення послідовно стремів до оснування УКУ, а згодом поширення його діяльності на філії УКУ в країнах нашого поселення. Він говорив: «Науково-культурною працею ми кладемо чи не найсильніші підвалини національному і державному життю». А що всякі наукові центри вимагають легального власника та матеріального забезпечення, Блаженніший видвигнув справу основання Товариства «Свята Софія» в США ще весною – осінню 1973 року.(згодом постали «Софії» в Англії 1977р., в Канаді і Бельгії в 1979р.) Остаточно, дня 29 квітня 1974 року, «Свята Софія», Релігійне Товариство Українців Католиків, США, було зареєстроване в штаті Нью-Йорк з правом дії на всі штати Америки. Грамоту оснування підписали: д-р Романа Навроцька, д-р Мирослав Навроцький, д-р Роман Осінчук, д-р Юрій Старосольський. З огляду на те, що осідок головної канцелярії заплановано на Філадельфію, Товариство «Свята Софія» зареєстровано також у штаті Пенсильванія актом з дня 17 травня 1974 року та у Дистрикті Колумбія. Товариство є неприбутковою корпорацією, і всі дятки на «Святу Софію» можна відтягти від податку. Завдяки щедрій помочі Їх Блаженства Патріарха Йосифа «Свята Софія» у США набули у власність два дуже гарні репрезентативні будинки, а саме: у вересні 1974р. у Вашингтоні, а в березні 1977р. у Філадельфії. [4, с. 80-81]

Діяльність Товариства «Свята Софія» в Україні

Коли в 1991 року відновлено незалежну Українську державу, Товариство «Свята Софія» розгорнуло свою діяльність в Україні. Хоча це відбулося вже в 1992 року відразу після того, як це стало фактично можливим, але Статут Представництва Релігійного Товариства Українців Католиків США в Україні був офіційно зареєстрований у Міністерстві Юстиції України щойно 27 серпня 1997 року. Від того часу діяльність Товариства в Україні стала більш широкою та систематичною. У статуті відзначено, що мета створення Представництва полягає в тому, щоби всіляко сприяти розвитку в Україні духовної культури, освіти та доброчинної діяльності. [4, с. 106]

Собор Святої Софії в Римі

Митрополит Кир Йосиф закупив велику площу на передмісті Риму при вулиці Боччея, де побудовано приміщення для Українського Католицького Університету ім. св. Климента Папи. Біля університету Блаженніший вирішив побудувати церкву – Собор Святої Софії – Божої Премудрості на зразок Київської Святої Софії. Посвячення Собору Святої Софії відбулось 27-28 вересня 1969 року з участю самого Папи Павла 6 та Владик Церкви і многих вірних з цілої діаспори. Храм Божої Премудрості – Св. Софія в Римі – представляє нині в Римі перлину української архітектури, яку придбав нам Блаженніший Патріарх Йосиф. Свята Софія стала також храмом Глави Української Католицької Церкви Кардинала Мирослава Івана Любачівського – згідно з традицією, що кожний Кардинал має свою церкву в Римі. [1, с. 392]

Своєю психічною структурою Митрополит Йосиф – цікава постать. Без сумніву, великий інтелектуал, тонкий аналітик дуже складних питань, знавець мистецтва і музики, незвичайно працьовитий як дослідник і вчений, аристократ духа, якого тільки могло дати наше Золоте Поділля і наш заможний хліборобський стан, що поєднував у собі велике почуття власної гідності із здоровими етично моральними засадами і глибокою природньою релігійністю. На такому тлі зростала його велика індивідуальність, яка вміла природні дарування якнайкраще розвинути, особливо беручи собі за зразок Великого Митрополита Андрея. [1, с. 445]

У своєму Заповіті Кир Йосиф  називає себе «добровільним в’язнем Христа», який служив українській богословській, колись так світлій, науці, стараючись воздвигнути її з руїни, оновити її, у свідомості, що Наука – це один з наріжних каменів-стовпів відродження і сили народу, а богословська наука – це Євангельський заповіт Христа – «Ідіть і навчайте всі народи…»(Мт.28,19). Наука є «остоєю для Церкви в нашім народі», вона через свої научні і виховні установи є «виховницею народу», бо через неї й одиниця стає тим багатіша, чим сильніше опановує її ідея, що обнімає небо і землю, час і вічність, історію і сучасність, серце і ум…» [2, с. 585]

Джерела та література

  1. Патріарх Йосиф Сліпий як визначний український ієрарх, науковець та патріот// Українська Видавнича Спілка.- Київ, 2003.
  2. Визначні Постаті Української Церкви: Митрополит Андрей Шептицький І Патріарх Йосиф Сліпий// Монастир Монахів Студитського Уставу. Видавничий Відділ «Свічадо».- Львів, 2001.
  3. Слово Патріарха Йосифа. Документи. Матеріали. Світлини. 1917-1984//Львів.- Гердан, 2003.
  4. Духовна Спадщина Патріарха Йосифа Сліпого і сучасні проблеми розвитку української науки та культури//Видавництво Державного університету «Львівська політехніка».-  Львів, 2000.
 
float
© 2008 - 2016. Тернопільська Вища Духовна Семінарія. Всі права застережено.
Використання матеріалів сайту дозволено при умові обов'язкового вказання активного гіперпосилання на джерело.
Прес-служба ТВДС не завжди поділяє думку авторів публікацій.

Developed in conjunction with Ext-Joom.com

Please publish modules in offcanvas position.